Я бачив дивний сон. Немов передо мною  
Безмірна, та пуста, і дика площина...
 

Наснилося мені сьогодні, що ми померли і перетворилися на химер. Нам дано було право вибору зовнішності за книгою заклинань. Дивовижна була та книга: по ній можна було водити пальцями, і на сторінках змінювалися зображення. Ти маєш власноруч по шматках зітерти свою людську подобу, і на її місці створити неповторну потвору. Так, неповторну - така умова нашого безсмертя. І так, крок за кроком ти перетворюєшся на охоронця. Ти матимеш кам'яне тіло, створене тобою власноруч і у тебе є час до сходу сонця насолодитися своїм власним тілом, своєю подобою, адже з ранковим світлом його не стане назавжди. Ти можеш обрати будь-який вік, який віджив за життя, повернутися у  будь-яку точку й почати відлік на одну ніч.  А потім - кам'яна вічність.

Літні ночі і вечори на заході сонця мене завжди занурюють у дивні відчуття та роздуми. Щось таке оманливе у вечірньому небі. Воно мерехтить і міниться, як північне сяйво, не даючи змоги звикнути до нього. Та й не треба, мабуть. Хай буде різним і неповторним.